Сімейні форми виховання дітей.

Сімейні форми виховання дітей.

Сім’я для дитини є запорукою стійкості, опори та всебічного розвитку. Однак не всі діти в Україні виховуються рідними батьками через різні обставини: втрата батька й матері, кризові умови, складні життєві ситуації. 

Суспільством та державою визнано, що СІМ’Я є найкращим природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення. Тому, саме сімейним формам виховання дітей належить важлива роль у створенні сприятливих умов, необхідних для правового та соціального захисту дітей, що залишились сиротами та без піклування батьків.

Пріоритетними формами виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування є сімейні форми, що забезпечують розвиток у родинному середовищі: усиновлення, опіка/піклування, прийомні сім'ї (ПС) та дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ). Держава ставить за мету замінити інституційний догляд (інтернати) на сімейне виховання.

Основні пріоритетні сімейні форми:

• Усиновлення: Прийняття дитини у сім'ю на правах сина чи доньки з повними юридичними правами.
• Опіка та піклування: Встановлюється переважно родичами для дітей, які залишилися без батьків. Опікун призначається за його особистою заявою та перевага надається особам, які перебувають у родинних відносинах із дитиною, проте потрібна згода дитини. Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання дитини або майбутнього опікуна/піклувальника.
• Прийомна сім'я (ПС): Сім'я або особа, яка бере на виховання від 1 до 4 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, з фінансовою підтримкою держави.
• Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ): Створення родини, яка бере на виховання не менше 5 дітей, що забезпечує їм родинне оточення, але не більше 10 дітей, враховуючи рідних. ДБСТ може створюватись на базі власного житла, житла, наданого релігійними/благодійними організаціями або за рахунок закупівлі будинку (забудови) за рахунок субвенції з державного бюджету. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у закладі загальної середньої освіти, за денною формою навчання у закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти — до 23 років або до закінчення відповідних закладів освіти.

Діти, влаштовані в сімейні форми виховання, зберігають статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, і можуть бути усиновлені.

Ці форми є пріоритетними, оскільки вони забезпечують найкращі інтереси дитини, її право на виховання в родині, де вона отримує індивідуальну турботу та психологічний комфорт, на відміну від закладів інтернатного типу.