Великоберезнянська селищна рада
Великоберезнянський район, Закарпатська область

Історія Великого Березного

Великий Березний – селище міського типу, з 1947 року – центр Великоберезнянського району. Розташоване у верхній течії річки Уж за 40 км на північний схід від обласного центру – Ужгорода. Через селище проходить автомагістраль і залізнична колія Ужгород-Львів.

Перша письмова згадка про Великий Березний припадає на 1409 рік, коли кенез (староста) Бонча притягнув до відповідальності шолтеса Венча, що вкрав череду свиней у с. Чертеж (східна Словаччина) і над ним відбувся суд. У державному податковому списку за 1427 рік ідеться про те, що Великий Березний належить до володінь Ужгородської домінії графів Другетів. Згідно з урбаром 1691 року теперішній район (центр і навколишні села) на правах округу входив у 4-й дистрикт Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів. Станом на 1427 рік тут налічувалося 33 селянські двори, тобто приблизно 150 жителів. За урбаріальним переписом 1791 року в селі 80 кріпацьких сімей з наділом і 70 безземельних желерів. Жителі Березнянщини брали активну участь у визвольній війні 1703–1711 років. Загони повстанців під керівництвом Івана Беци, що спустилися з гір, у вересні 1703 року взяли в облогу Ужгородську фортецю. За переписом 1751 року, в селі 40 дворів і понад 200 жителів. 12 квітня 1770 року Великий Березний здобув статус містечка і пов'язане з цим право проводити великі ярмарки, куди стікався народ з обох боків Карпат. Станом на 1825 рік тут є 126 будинків і 1309 жителів. За Географічним словником Угорщини, станом на 1839 рік тут 1216 жителів, із них 750 греко-католиків, 300 римо-католиків, тобто угорців та німців, 160 євреїв. У 1866 році закладено парк з реліктовими деревами де ростуть рідкісні в умовах Закарпаття тропічні і субтропічні дерева (веймутова сосна, платан, бундук гребінчастий, гінго, дуб пірамідальний та інші). Його заклав голова окружного уряду Йосип Блажовський. З відкриттям ділянки залізниці Ужгород — Великий Березний у 1897 році і будівництвом лінії до Ужка спостерігається інтенсивне зростання населення Великого Березного. Напередодні Першої світової війни тут уже є близько 3000 жителів. Ще через 30 років (1944 р.) у 547 будинках тут мешкали 4032 жителі.У 1910 в селищі збудовано перший водогін для централізованого питного водопостачання (з урочища «Кремінець»). У 1936 році проведено благоустрій селища (збудовано зливну каналізацію, забезпечено колонками вулиці, збудовано водогін в урочищі «Карпотино»). У 1958 відкрито музичну школу. В 1963 у селищі збудовано санаторну школу-інтернат, у 1964 відкрито сільське професійно-технічне училище СПТУ – 33. 1968р. – збудовано і введено в дію завод «Ерстед» - первісток електронної промисловості в районі. В 1974 році збудовано районну лікарню на 250 ліжок. Станом на1980 рік у селищі міського типу (з 1947 р.) кількість жителів становила 6200 тис. В 1990 році у великому Березному встановлено перший в області пам’ятник Т.Г. Шевченку. У 1992 році в селищі відкрито гімназію. У 1998 році збудовано та введено в дію сучасний залізничний вокзал. У 2001 році збудовано і освячено православний храм. У 2003 році здійснено газифікацію селища. У 2005 році затверджено Герб та прапор селища. У центрі селища пам’ятний знак радянським воїнам, які загинули в боях за Великий Березний та інші села району. Головними архітектурними домінантами Великого Березного є греко-католицька церква св.Трійці (1792р.) та католицький костьол XVIII століття. Наприкінці минулого століття споруджено храм православної церкви у візантійському стилі. На гімназі, де навчався Федір Зубанич – відомий у краї письменник, журналіст, мандрівник, автор цікавих книг про рктику, Канаду, Австралію, - встановлено меморіальну дошку з барельєфом.