Увага! «Собачий кайф»
Серед підлітків зараз круто гратися з асфіксією. Небезпечна гра, яка дає відчуття ейфорії на кілька хвилин. Ціна - здоров’я або життя підлітка. Тобто, насправді, маємо справу з підлітковою суїцидальною поведінкою, замаскованою у гру.
З медичної точки зору яскраві сновидіння на кілька хвилин пояснюються дуже просто. У результаті натискання на сонну артерію перекривається надходження кисню до мозку. Свідомість відключається, з’являються різні картинки. Людина впадає у стан ступору, але не непритомніє. П’янке відчуття дуже короткочасне, проте підлітки, які хоч раз спробували метод «задушення», підсаджуються на ньог, як на наркотик.
А от щодо наслідків, то захоплення цією грою з асфіксією, за словами лікарів, може призвести до розвитку алкогольної або наркотичної залежності у майбутньому.
Чому ж сучасні діти захопилися такою небезпечною грою?
- По перше, подібні захоплення йдуть від нерозуміння у сім’ї;
- По-друге, від бажання отримати нові враження, ризикнути. Підлітки у віці 12-13 років вчаться бути самостійними, але з відповідальністю поки що є проблеми. Вони не бачать наслідків своїх вчинків, не розуміють, що це може призвести до смерті.
- Третій розповсюджений варіант – «за компанію».
Причини такої популярності «собачого кайфу» криються в соціальних та вікових аспектах.
Соціальним фактором популярності є колективна форма гри, коли в такий спосіб підліток долучається до спільноти однолітків. Тут його приймають, розуміють, навіть рятують при необхідності. Так задовольняються базові потреби в прийнятті і турботі.
Сучасні діти схильні ризикувати. Цьому вони навчилися у власних сім’ях, з прикладу теле- і кібер героїв. Єдине, що залишається поза увагою – реальність смертельного випадку під час гри. Ментальна установка, яка спрацьовує в даному разі – «це може статися, але з кимось іншим». Віра у власну невразливість та бажання «заробити плюси» у своїх друзів, продемонструвати сміливість, бути причетним до «спільної справи» змушують підлітка «кайфувати».
Схильність досліджувати світ, власне тіло, бажання експерементувати з ним – приводять на межу життя.
Дитина спостерігає «смерть» в різних її проявах: в стосунках між дорослими (розлучення, насилля), на соціальному рівні (будь-якого дня хтось із батьків може опинитись без роботи), в інших втратах – сподівань, мрій, ілюзій. Тож, зазирнувши в очі смерті, ніби переконує себе в тому, що її можливо пережити.
Що ж робити батькам, якщо вони раптом дізналися, що їх дитина захопилася подібним «задушенням»?
Моралі читати марно. Головне – вчасно забити на сполох, щоб уникнути летального результату. Також батьки, задайте собі ряд запитань: що відбувається у вашій сім’ї такого нестерпного для доньки чи сина, що викликало суїцидальний намі? Дитина поряд з вами почувається безпечно? А в який ще спосіб ваші син чи донька могли б пізнати можливості власного тіла? Що діється із принципом задоволення – прагне його отримати будь-якою ціною? Звісно, запитань може бути більше. Та лише звернення до психолога зможе повести вас потрібною стежкою, якщо ви розгубилися.
Ознаки, які мають насторожити батьків та педагогів: падає успішність, розсіяна увага, вповільнені рухи і реакції, головний біль як симптом розладу судинного характеру, слабкість тілесного походження після сеансу гри.
Поспішіть надати своїй дитині підтримку, розуміння і любов, а при потребі і допомогу, відкорегуйте ваші стосунки. Тоді потреба шукати сумнівне задоволення в «собачому кайфі» відпаде сама по собі.